Олег Проценко: «Технічно здійсненно, фінансово цікаво»

Олег Проценко: «Технічно здійсненно, фінансово цікаво»

Интервью изданию “Технічна Україна” от 30 ноября 2010 года.

Перехід на мобільне робоче середовище неминучий. Бізнес може скористатися можливостями й збільшити свій прибуток або чекати до останнього — і втратити конкурентну перевагу, а з нею — великі гроші.

Навіть побіжно аналізуючи найактуальніші інформаційні технології сьогодення, можна помітити спільну рису, яка об’єднує розробки в різних галузях. Усі вони, від нових процесорів компанії Intel до сітьових рішень Tandberg, створюються з огляду  на роботу в умовах мобільного робочого середовища. Під ним мається на увазі організація праці, що дозволяє співробітникові ефективно виконувати свої функції незалежно від місця розташування: у міській квартирі, автомобілі, кафе, парку або заміському будинку.

Глобальний перехід від індустріального до інформаційного суспільства вимагає перегляду застарілих підходів до організації роботи. У розвинених країнах докорінний перелом в ідеології трудових відносин уже відбувся: щороку все менше людей працює відповідно до англійської приказки «з дев’яти до п’яти, з понеділка по п’ятницю».

У нас же склалася парадоксальна ситуація — ІТ-професіонали говорять про переваги нових технологій, а бізнес не може зрозуміти, навіщо вони йому потрібні. Якщо на Заході необхідність тих же хмарних систем очевидна, у нас вони часто сприймаються як якась надмірність, технічний аналог стола цінної деревини — престижно, але не дуже корисно із практичної точки зору.

«УТГ» уже порушувала питання про мобільне робоче середовище у зв’язку з конференцією Mobile Work Environment — Time to Start, яка відбулася в травні цього року. Кількість питань про нову форму роботи тільки збільшується. Відповісти хоча б на частину з них ми попросили провідного українського фахівця в цій галузі, генерального директора компанії PEP worldwide — Ukraine Олега Проценка.

 — Олеже, недавно компанія «Майкрософт Україна» проводила конференцію керівників компаній фінансової індустрії нашої країни Ukraіne Financial Services Industry, присвячену мобільній ефективності. Ви були одним із провідних доповідачів і запевняли, що час для переходу на нові методи організації робочого процесу вже настав. Які аргументи?

— Дослідна компанія IDC свідчить про те, що до 2013 року в мобільному робочому середовищі працюватиме 35% людей у всьому світі. За статистикою Citrix Online, у США 40% співробітників уже готові до переходу на нову форму роботи. Із них 80% хотіли б працювати за такою схемою. Це світова тенденція, і зміни невідворотні. Навіть ті, хто дуже цього не хоче, однаково будуть змушені рано чи пізно починати перехід. Усі стоять на старті, але ніхто не зважується зробити перший крок.

— У чому переваги міграції на мобільне робоче середовище?

— Зниження видатків, підвищення продуктивності, залучення й утримання талантів. Видатки зменшуються, у першу чергу, за рахунок економії на орендній платі, транспортних видатках і витратах на утримання офісу. Як свідчить практика, продуктивність підвищується мінімум на 15%. Адже сьогодні в середньому мало не третину робочого часу офісний співробітник витрачає на сторонні справи, приміром, коли  колеги відволікають його від роботи. А коли вас переривають, ви втрачаєте концентрацію. Щоб її відновити, потрібний час.

Ще одна проста річ — дорога. Це одна з найбільш стресових для співробітника ситуацій. Після неї він мінімум на півгодини виключений із робочого процесу. Але ж треба ще врахувати час, який кожний (особливо  жінки) змушений витрачати на підготовку себе до відвідування офісу.
Сумарно тільки через ці чинники кожен співробітник втрачає понад 30 робочих днів у році.

— Однак ви не стверджуватимете, що підвищення продуктивності праці відбувається в усіх випадках. Адже багатьом простіше працювати в офісі.

— Безперечно, тут є психологічні моменти. Тому важливо провести грамотну підготовку до переходу на нову систему. Але в той же час, за статистикою, близько 60% співробітників готові навіть втратити в зарплаті, якщо їм дозволять працювати віддалено, за гнучким графіком.

— І що це дає в грошовому обчисленні?

— Як я вже говорив, у США приблизно 40% співробітників мають принципову можливість працювати в мобільному середовищі. Якби 80% із них тільки половину часу працювали поза офісом, то за рахунок підвищення продуктивності, приміром, американська економіка одержувала б щорічно 235 мільярдів доларів. А завдяки економії на офісних видатках — ще 124 мільярди. Додаткова економія — зменшення так званого абсентизму,  тобто відсутності персоналу на робочому місці з різних причин. За статистикою, переважна більшість співробітників, які не виходять на роботу нібито через хворобу, насправді беруть вихідний для вирішення нагальних домашніх питань. Гнучке робоче середовище дозволяє зменшити абсентизм майже до нуля. Крім того, знижується травматизм і рівень захворюваності в період епідемій.

— Цифри, які ви наводите, стосуються західних країн. Чи не станеться так, що система, яка чудово працює там, виявиться передчасною в Україні?

— За твердженням експертів, у 2001 році світ перейшов від індустріального суспільства до інформаційного. Безперечно, Україна теж частина цього процесу. Тут необхідно враховувати важливий чинник — молодь відіграватиме в економіці провідну роль. І тим, хто виріс на соціальних мережах за тотальної доступності інформації, важко пояснити, чому заради виконання роботи, яку можна зробити вдома, треба кудись їхати. За статистикою провідного російського сайта HeadHunter, присвяченого пошуку роботи, 83% молодих менеджерів Росії хочуть працювати за гнучким графіком, без прив’язки до конкретного робочого місця. Не тому що їм ліньки виходити з дому, а тому що так вони виконають більше роботи й відповідно більше зароблять.

Фірми, які зможуть запропонувати такі умови, одержать величезну перевагу на ринку праці, зможуть залучити й утримати найбільше талановитих фахівців.

— Постає запитання про ставлення до мобільного робочого середовища  керівників, людей старшого покоління. Вони побудували свій бізнес за старими схемами й переконалися на практиці в їхній ефективності. Навіщо змінювати те, що й так начебто успішно працює?

— Зараз усі бізнес-структури розглядають майже виключно проекти, які мають дати результат протягом року. Якщо за цей період видно економічну ефективність — можна працювати, якщо це проект на три роки — ні, адже ніхто не знає, що буде через такий тривалий час. Це робить першорядним питання про стратегічне планування штатів компанії, і відповіді на нього в класичній схемі немає.

Мобільне робоче середовище дозволяє моментально збільшити або зменшити штат із мінімальними витратами: не потрібні робочі місця в офісі, а ІТ-інфраструктура легко масштабується за допомогою сучасних хмарних технологій.

Від усіх інших інфраструктурних проблем компанія не залежить узагалі — відключення електрики, пробки на дорогах, складні погодні умови тощо вже не мають значення.

— Це дає й колосальний соціальний ефект у масштабах усієї держави…

— Уявіть собі, що щодня на дороги виходить на 30% менше машин: зменшується зношування дорожнього полотна, завантаження громадського транспорту, знижуються шкідливі викиди в атмосферу. Уряд США розглядає перехід на мобільне робоче середовище ще і як можливість знизити споживання нафти, а отже, залежність від її постачальників. Думаю, не треба говорити, що в Україні ця проблема не менш нагальна. Тому в Штатах у вересні сенат ухвалив закон, який зобов’язує всі державні органи створити кожному держслужбовцю можливість мінімум 20% часу працювати поза офісом.

— Ви знову говорите про США. А що відбувається в нас?

— На жаль, державні органи пострадянських країн стосовно впровадження нових технологій перебувають якщо не в кам’яному, то в бронзовому віці. Я знайомий із високопоставленим менеджером у представництві російського державного банку. Він розповідав про те, що там навіть не читають електронну пошту — усе роздруковує секретарка й приносить у вигляді доповідної записки. Можна уявити, скільки праці й часу марнується.

— Соціальна відповідальність бізнесу в наших умовах скоріше абстрактна концепція, а не спонука до дії. Як позначається рішення інфраструктурних проблем на реальних прибутках?

— Візьмемо депресивний регіон, де молодим фахівцям важко знайти роботу. Вони змушені приїжджати у великі центри й просити собі зарплату, яка б покривала вартість оренди житла. У результаті ситуація в регіонах погіршується ще більше, а інфраструктура великих міст ледве витримує додаткове навантаження.

Тому навіть виникла така течія — third place, тобто «третє місце», коли співробітник працює не вдома, де може не бути умов, але й не в центральному офісі компанії. У регіонах будуються своєрідні гібриди бізнес-центрів та інтернет-кафе, куди можна прийти й попрацювати. Сучасні технології дозволяють убезпечити корпоративні дані у таких умовах (наприклад, за рахунок «тонких клієнтів» — комп’ютерів, які фактично є просто терміналами доступу, а вся інформація обробляється на сервері компанії).

Без перебільшення, це революція в організації роботи. Тепер  не треба будувати величезні офіси в центрі міста й звозити туди тисячі людей. Необхідні виключно репрезентаційні офіси з мінімальним  персоналом, тільки для представницьких потреб.

— Ви можете показати на конкретному прикладі, що виграє українська компанія від міграції в мобільне середовище?

— Ми розробили спеціальний калькулятор для обрахування економічного ефекту такої міграції. Наведу приклад розрахунків, виконаних для одного з наших замовників. У компанії 300 чоловік. Ми запропонували перевести на нову форму роботи третину персоналу на 60% робочого часу. Навіть за консервативних оцінок збільшення продуктивності праці й скорочення різноманітних витрат економія становить 2,438 мільйона гривень на рік. Відзначу, що розрахунок зроблено на підставі показників конкретної української компанії з урахуванням усіх наших реалій.

Є ще одна важлива складова — економія самого співробітника. Це видатки на дорогу, одяг, обіди плюс різні непередбачені витрати. За рахунок цих грошей можна підвищити зарплату співробітникам або, у крайньому разі, просто їх не виплачувати.

Ці цифри можуть бути набагато більше, бо в розглянутій компанії досить невеликі зарплати й дуже низька вартість оренди офісу. Так, можливо, за перший рік вся за-ощаджена сума піде на забезпечення процесу переведення компанії на нові рейки. Начебто власник нічого не виграє. Але він нічого й не втрачає, а вже з наступного року  має додатковий прибуток.

— Візьмемо історію розвитку будь-якої української компанії. Як правило, вона починається з невеликого колективу, що працює за неформальними правилами й  схильний до мобільного середовища. Але зі зростанням фірми керівництво прагне до більшої регламентації робочого дня, збільшення контролю над персоналом. Вам не здається, що ви хочете йти проти цієї тенденції?

— Це індустріальне мислення. Звичайно, існує інерція організації, але треба виходити за рамки звичного мислення, здобувати нові навички. Переходити від MBWA (management by walking around — керування компанією за допомогою обходу робочих місць) до MBO (management by objectives — керування на базі визначення цілей). Необхідно ставити завдання, мотивувати співробітників на його виконання, постачати їх необхідними ресурсами й відслідковувати процес виконання за контрольними точками. Це не мікроменеджмент у стилі «Що ти там зараз робиш? На, зроби оце», а продумана ефективна система, спрямована на досягнення конкретно визначеного стратегічного результату.

— MBWA — загальна проблема. Дивовижно, як західні компанії, перейшовши на український ґрунт, втрачають всю напрацьовану систему керування.

— Усе тому, що вони не вірять у наш персонал, і, до речі, у багатьох випадках небезпідставно. Тому я й говорю, що треба впроваджувати керування за цілями, змінювати бізнес-навички, змінювати мислення людей. Можливо, починати треба з тих компаній, де працює багато молоді. Тут відіграє роль і вміння керівників чітко ставити цілі, визначати ключові показники ефективності (KPI). Це ціла наука. Адже насправді в нас менеджери не вміють ставити цілі. На відміну від мрії, мета має бути вимірною й здійсненною. Співробітник має чітко розуміти, що від нього вимагається, а для цього слід правильно ставити й приймати цілі. Плюс часто персонал не мотивований належним чином, не розуміє глобального стратегічного завдання організації.

Ніхто не говорить, що буде легко. Процес переходу на мобільне робоче середовище буде навіть болючим. Це дійсно великі зміни. Технічно це здійсненно, фінансово — дуже цікаво, проблема тільки у ставленні до питання. Треба змінювати навички, а це спричиняє не лише організаційні труднощі.  Звичайно, на початковому етапі будь-яка людинаопирається змінам. Недарма Макіавеллі говорив: якщо ви хочете зробити когось своїм ворогом, спробуйте змінити його звички. Але дороги назад нема.

— Ви можете назвати об’єктивні чинники на підтвердження тези про неминучість переходу?

— Як тільки 2—3 компанії матимуть серйозний економічний ефект, про це всі дізнаються й туди захочуть потрапити висококласні фахівці. Отоді всі схаменуться й почнуть з’ясовувати, що там відбувається. Одержимо ефект лавини. Поки ж усі сидять і вичікують: так, начебто цікаво, але не для нашої компанії, не для наших менеджерів, може, згодом. Але ж уже через рік мобільне робоче середовище прийде до нас із Заходу — і українські компанії знову можуть опинитися на узбіччі прогресу технологій, програвши в конкурентній боротьбі іноземцям через свою інертність і небажання вникнути в суть питання.

Крім того, є надія, що влада зрозуміє потенційні економічні вигоди для держави від переходу на мобільне робоче середовище. Адже це величезні гроші, значно більші, ніж суми, які можуть принести в бюджет сьогоднішні спірні зміни в Податковому кодексі, навіть більші, ніж транш МВФ. Щоб обрахувати економічний ефект точніше, потрібні, звичайно, дослідження на державному рівні, але й без них можна говорити, що це мільярди доларів.

— Коли лавина почнеться?

— Дату прогнозувати складно. Я беру період приблизно у два роки. Але я точно знаю одне: потім буде ефект каменів, що котяться. Сьогодні інша динаміка змін. Якщо раніше західні тенденції приходили до нас через п’ять років, то сьогодні, не в останню чергу завдяки Інтернету й цифровим технологіям, цей процес відбувається, як мінімум, удвічі швидше.

Похожие статьи и записи:

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *